Субстантивація

Субстантивація (лат. substantīvum «іменник») — семантично-синтаксичний перехід прикметника й дієприкметника (зрідка іншої частини мови) в іменник, причому такий прикметник уживається вже лише у функції іменника.

Повна субстантивація — кошовий, хорунжий, , подушне — первісно це атрибути до іменників, які тут давно забулися. Можливе ще й прикметникове вживання — гайовий, минуле, невідома. ^{[прояснити]}

За контекстової субстантивації атрибутовий характер прикметника ще цілком відчутний — крайній лави побіг першим.

Субстантивація широко вживається зокрема в науковій термінології. Її досліджували Д. Гринчишин, Й. Дзендзелівський, М. Леонова й ін.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Посилання

• Субстантивація // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 494. — ISBN 978-966-439-921-7.